Ольга та Анатолій Строгі
(дует «Меж ещё и уже»)

Анатолій Строгий народився в 1961 році в Дніпродзержинську, там же навчався у школі. Середній бал у нього був 3.4 (за його словами), причому, за співом, фізкультурою та літературою були п'ятірки. Після школи навчався у технолого-економічному технікумі. Тема диплому – ремонт пилососу «Дніпро-2».

Після служби в армії повернувся до рідного міста та влаштувався на металургійний комбінат. Якось почув по радіо оголошення про набір бажаючих навчатися у школі міліції в Ленінграді. Поїхати до Пітера завжди було його мрією, тому відразу ж подав заяву на навчання, хоча поступити зовсім не розраховував, оскільки конкурс був величезний. Але, за іронією долі, Анатолій таки зміг вступити до Ленінградської школи міліції. По закінченню повернувся до Дніпродзержинська та працював в органах МВС на оперативних посадах. Пізніше навчався у Вищому політичному училищі МВС СРСР у Ленінграді і навіть почав писати кандидатську, але події 1991 року завадили, і він повернувся до рідного міста, де працював слідчим, начальником відділу та ін. У 1995 році розпрощався з міліцією, а з 1997 працює адвокатом.

На гітарі Анатолій грає ще змалку. У брата брав гітару і потай пробував грати, незважаючи на те, що струни були такі, що кровоточили пальці. Потім побачив, як знайомий хлопець грає на гітарі – він знав на акорд більше – і попросив навчити. З ним потім потоваришували і почали грати разом, і ця дружба тривала багато років. Як грати пісні – акорди та тексти – підглядали у старших товаришів у дворі: «Бітли», «Песняры», «Весёлые ребята», «Цветы»… Грав із місцевим ВІА у палаці культури, на весіллях та танцях, але ніколи не уявляв, що співатиме сам. Перший раз виступив на сцені як співак у 1978 році на вимогу солістки ВІА, в якому грав.

Під час навчання в Пітері «захворів» Олександром Розенбаумом, намагався наслідувати його. Тоді Анатолій мав можливість ходити на концерти в місцевому – пітерському – палаці культури, проходячи за лаштунки. Там він намагався «зняти» акорди у Розенбаума, але оскільки той мав інший гітарний лад, то акорди доводилося вигадувати самому. Якось Анатолій навіть продав 6 касет своїх записів, видавши їх за пісні Розенбаума. Вийшло навіть заспівати з ним в одному концерті, причому Розенбаум грав на 12 струнній гітарі Анатолія. Там же, у Пітері, почав малювати, навіть виходило щось із намальованого продати, але потім інтерес зник.
Перше велике лауреатство як автор-виконавець (Гран-прі) отримав на фестивалі «Милосердие белых ночей» у Пітері (1991 рік). Цього ж року став фіналістом «Червоної рути» у складі бард-групи «Вір» (разом із Володимиром Гольдріним та Олександром Овчаренком).
Виступав на Центральному телебаченні у Москві.


Анатолій Строгий – член КАП «Форум» у Дніпродзержинську (зараз Кам'янське) з 1987 – року його заснування. Анатолій писав свої пісні, але дуже рідко з ними виступає, частіше як виконавець.

Дуетом Ольга Стогній та Анатолій Строгий стали виступати з 2009. Назва – «Меж ещё и уже» – взяли від однойменної пісні Марка Фрейдкіна. У складі дуету вони багато разів ставали лауреатами різних фестивалів – «Автограф» (Полтава), «Байда» (Запоріжжя), «Булат» (Суми), «Осіння Ялта», «Зимова Ялта», «Вагант» (Дніпропетровськ), «Есхар» (Харків) та інші. Дует виконує пісні Володимира Ткача, Віктора Гоняйло, Сергія Зосімова, Сергія Яцуненка, Валерія Марченка, Марка Фрейдкіна та інших авторів. Із програмою «Пара дурнів» їхній дует об'їздив усю Україну.

Юрій Чайка згадує про них так: «З Ольгою та Анатолієм Строгими ми знайомі років 20. Толик – людина дуже музична, тонка, змістовна, невичерпна криниця анекдотів і найцікавіших випадків зі свого багатого на різні події життя. Оповідач він чудовий, і у будь-якій компанії легко стає центром уваги. Та й познайомився я спочатку зі Строгим, а вже потім з Олею, яка на той момент була Ольгою Стогній. Як це знайомство сталося, я свого часу описав. З тих пір Оля міцно зайняла в моєму серці чільне місце, як і в дуеті, що сформувався пізніше, «Меж ещё и уже» – дуеті давно сімейному, хоча був час, коли Строгі виступали разом з Олександром Юршевичем, зрідка підключаючи до свого колективу ще одного барда з Кам'янського, Юрія Філіппова. Втім, у будь-якому варіанті складу головна дійова особа на сцені – безумовно Ольга, з її чудовим яскравим голосом, чудовою пластикою та абсолютною свободою, яка відчувається у кожному жесті, кожному русі. Здавалося б, з українських ансамблів мені мав би бути ближчим і ріднішим запорізька «Неслыханная прибыль»: адже я прожив у Запоріжжі найкращі 14 років свого життя, а з родиною Тані Прібиль дуже тісно знайомий за проведеним разом часом на фестивалях «Кримське Приазов'я». Але, мабуть, з Олею Строгою у нас так багато спільного, що потіснити її з позиції не вдається абсолютно нікому. Вигадки, ініціативи, взагалі енергія, що буквально фізично впливає на всіх оточуючих, у Ольги просто вражає. А особисто мене ще й надихає: Олі (гаразд, і Толіку теж) я присвятив чотири (!) пісні, і за цим параметром поруч точно не поставити нікого».

Олег Попенко, дніпровський автор-виконавець, розповідає про своїх друзів так: «Дует Ольги та Анатолія Строгих під назвою «Меж ещё и уже» – це явище в авторській пісні! Чи рекомендую я їх слухати? Ні, я категорично наполягаю їх дивитися та слухати! Це незвичайне дійство, в якому і вистава, і професійна майстерність, і душа переплетені так нерозривно і тісно, що відірватися неможливо, а з кожним новим актом вистави – з кожною піснею – хочеться то танцювати разом з ними, то плакати, почуваючи себе пов'язаним однією «ниточкою золотою»... І справа не в тому, що це мої друзі, і я, звичайно, близько до серця сприймаю кожен їхній виступ. За моїми спостереженнями, вони не залишають байдужими і зовсім сторонніх глядачів та слухачів. Енергетика їхніх концертів та виступів така потужна, а звучання голосів та інструментів настільки проникливе, що запам'ятовується надовго і хочеться це бачити та чути знову та знову!»
На сторінці використано власні матеріали проекту "Барди України".
Ольга Строга (Стогній) народилася у Дніпропетровську. Пізніше сім'я переїхала до Дніпродзержинська (зараз місто Кам'янське). Батьки – лікарі-педіатри.
Закінчила Дніпродзержинський індустріальний інститут (нині Дніпровський державний технічний університет) за спеціальністю «інженер-механік». Після закінчення інституту в 1993 році залишилася в ньому працювати бухгалтером, а через кілька років – в 2004 році – перейшла працювати до школи вчителем інформатики.

Грати на гітарі навчилася на 1 курсі інституту – сподобалося, як грав одногрупник, захотілося і самій. Перші виступи з гітарою – на «Студентській весні», це були романси – «Белой аккации гроздья душистые», «Я тебя никогда не забуду» та ін. Вперше з бардами Ольга зустрілася у дніпродзержинському клубі авторської пісні «Форум», куди її майже насильно затягла колега по роботі – учитель музики. З першого разу її вразила атмосфера у клубі – це були зовсім інші люди, якісь не такі, особливі.

Також випадково Ользі подарували квиток на 4-х годинний концерт, присвячений 15-річчю клубу «Форум». Концерт був збірний – взяти участь приїхали барди з багатьох міст. Там Ольга вперше почула відомого харківського автора-виконавця Юрія Чайку. Саме його пісні стали головним поштовхом для її подальшої творчості. Там же на концерті Ольга з першого разу запам'ятала одну з його пісень. Пізніше вони познайомилися ближчими і стали друзями.
Сам Юрій Чайка описує випадок на своєму концерті, коли він уперше познайомився з Ольгою: «Організатори першоквітневого концерту у Дніпродзержинську запросили мене взяти у ньому участь. Мені було виділено все друге відділення, і я мав можливість показати досить змістовну програму. Співав і свої так звані переклади. Було це на початку двохтисячних, я тоді ще тільки-но з'явився в полі зору любителів авторської пісні, хоча авторитет уже, мабуть, набув.
І ось під час виконання «Діалогу під ялинкою» (вірші Ю. Левітанського) після фрази «Шийте спідниці з китайки, як грошей у вас досить» з першого ряду жіночий голос несподівано озвучує наступну репліку, причому строго за текстом та ритмом пісні: «Тю ! Та китайки ніхто вже сто років не носить!» (Озвучує, зауважу попутно, дуже здорово: дикція, інтонація, ритміка – все на висоті). У якісь частки секунди мені довелося приймати рішення: чи проспівати цю репліку в мікрофон, чи співати далі за текстом. Труднощі були в тому, щоб оцінити: чи почув цю репліку весь зал – з урахуванням перепаду амплітуди звуку (адже одна справа – звук з динамічних колонок, звернених до слухачів, і зовсім інша – безпосередньо із зали, та ще й з першого ряду, зверненого до сцени).
Я миттєво прорахував місткість зали (людей з 150), взяв до уваги високий тембр жіночого голосу, реакцію зали (обличчя людей, які сміються, мені було добре видно) і ризикнув просто продовжити пісню.»
Цим голосом з зали була Ольга Строга.

Та сама подруга, яка привела Ольгу до клубу, подарувала їй касету з альбомом Дмитра Долгова. Це був другий поштовх, після якого вона й потрапила до бардівського руху.

Де б Ольга не була, вона завжди – душа компанії, в усіх колективах – «масовик-витівник», двигун. Мабуть, тому завжди співала з кимось у дуеті чи тріо. Перший дует Ольги в авторській пісні був із Олександром Юршевичем, автором-виконавцем із Дніпродзержинська, членом КАП «Форум». Разом вони були лауреатами багатьох фестивалів. Перше лауреатство – на фестивалі «32 мая». У 2008 році до їхнього дуету приєднався Анатолій Строгий. Тріо «Форум» були бажаними гостями на різних бардівських фестивалях.
На сторінці використано відео з youtube-каналів: Днепропетровский клуб самодеятельной песни, Alexandr Nazaruk
Фото: Галина Лук'янова, Наталія Семикіна
Ольга и Анатолий Строгие
Ольга и Анатолий Строгие
Ольга и Анатолий Строгие
Ольга и Анатолий Строгие
Бажаєте зв'язатися з нами? Натисніть, щоб створити повідомлення.