Володимир Каденко
«Поезія не належить часовим вимірам. — розповідає Володимир Михайлович, — Це не прояв майстерності і навіть не плід таланту — це перш за все стан, який не терпить поспіху. І якби мене запитали: «Що в творчості важливіше — задум або його втілення?», я відповів би: «Задум». Втілення задуму (те, що пов'язано з майстерністю) — процес найчастіше повільний, болісний, але і щасливий. Не можна ображати власних думок поспішним їх висловлюванням ... Тому я дякую Богові за те, що все ще хочу писати вірші, співати і освідчуватися в коханні (це, здається, і є стан поезії).»
«Володимир Каденко — «хлопчик, який втік з уроку». — розповідає видатний французький славіст, академік Європейської Академії Жорж Ніва. — Він мандрує, цей милий утікач по німецьких крихітних містечках, по фресках Тьєполо, по скелях Алупки, по садах Пастернака, по державінських бенкетах. Як школяр-бешкетник він малює на полях великих текстів підручників поезії. Він, як перський ювелір, виготовляє свій вінок сонетів і виставляє його в вузьких провулках поетичного ринку.
Краде він — цей ніжний і чуйний злодюжка Елізіум муз — у Пушкіна, у Давида-царя, у Сулеймана. Куранти Вюрцбурга змішуються з дзвонами Карпат і з горловою молитвою мечетей. Як Набоков, він придумує продовження казок і поем, він складає свої безвинні, але дуже серйозні «якби-да-якби» ... Щось дуже раннє, дуже молоде, дуже хвилююче веде його дуже старими темами. Якесь «шосте трепетне почуття» мови, світобудови, краси світу ...
Краса світу дуже ранима. Поет-бешкетник, який втік з уроку, дуже ранимий. Всі і все кругом вчить поета, дає йому і нам уроки. А він йде далі і занурюється в галілейський простір, в простоту і німоту світу. Він маленький, ніжний ловець сердець з дніпровських берегів. Гітара на його колінах, а кіфара біля його ніг.
Бути поетом в таку негоду — нелегко. А він поет, поет-трубадур, малий Андерсен з українських Карпат ... Через нього якась мала-мала доза тиші проникає в наш шалено галасливий світ.
Спасибі Володимиру Каденку за цю крихту. Так, його «помітив Бог якраз перед негодою.»
«Володимир Каденко — «хлопчик, який втік з уроку». — розповідає видатний французький славіст, академік Європейської Академії Жорж Ніва. — Він мандрує, цей милий утікач по німецьких крихітних містечках, по фресках Тьєполо, по скелях Алупки, по садах Пастернака, по державінських бенкетах. Як школяр-бешкетник він малює на полях великих текстів підручників поезії. Він, як перський ювелір, виготовляє свій вінок сонетів і виставляє його в вузьких провулках поетичного ринку.
Краде він — цей ніжний і чуйний злодюжка Елізіум муз — у Пушкіна, у Давида-царя, у Сулеймана. Куранти Вюрцбурга змішуються з дзвонами Карпат і з горловою молитвою мечетей. Як Набоков, він придумує продовження казок і поем, він складає свої безвинні, але дуже серйозні «якби-да-якби» ... Щось дуже раннє, дуже молоде, дуже хвилююче веде його дуже старими темами. Якесь «шосте трепетне почуття» мови, світобудови, краси світу ...
Краса світу дуже ранима. Поет-бешкетник, який втік з уроку, дуже ранимий. Всі і все кругом вчить поета, дає йому і нам уроки. А він йде далі і занурюється в галілейський простір, в простоту і німоту світу. Він маленький, ніжний ловець сердець з дніпровських берегів. Гітара на його колінах, а кіфара біля його ніг.
Бути поетом в таку негоду — нелегко. А він поет, поет-трубадур, малий Андерсен з українських Карпат ... Через нього якась мала-мала доза тиші проникає в наш шалено галасливий світ.
Спасибі Володимиру Каденку за цю крихту. Так, його «помітив Бог якраз перед негодою.»
На сторінці використано інформацію та фрагменти текстів з: uk.wikipedia.org, livelib.ru, dic.academic.ru
Каденко Володимир Михайлович— письменник, бард, поет, перекладач. Народився 29 липня 1953 року в Києві. Почав пісенну творчість у шістнадцятирічному віці. Як і всі київські автори того часу, пише російськомовні тексти. Турист (Урал, Східні Саяни, Кавказ, Памір, Далекий Схід), працював інструктором-методистом на дитячій туристичній станції. У 1981 році закінчив факультет філології Київського національного університету ім. Т. Шевченка.
На сьогодні Володимир Михайлович — визнаний автор, учасник руху КАП, співпрацював з КАП «Арсенал» з початку його діяльності. Разом з арсеналівцями у 1986 році у зоні відчуження давав концерти для учасників ліквідації аварії на ЧАЕС.
Ще в 1974 році пісня Володимира Каденка «Зима» здобула спеціальний приз журі Грушинського фестивалю. За майже півстоліття творчої діяльності Володимир Каденко здобув декілька літературних відзнак: «Літературна скарбниця» Спілки письменників, Міжнародна премія «Висота» у жанрі прози та Літературна премія ім. Юрія Долгорукого. Каденко — учасник багатьох фестивалів авторської пісні, бажаний гість як близького, так і далекого зарубіжжя, запрошується й очолює журі поетичних та пісенних конкурсів.
Наприкінці 1990-х почав співпрацю з видавництвом «Дух і літера», переклав українською віршовані «Паризькі казки» П'єра Гріпарі, також перекладав наукові праці французького славіста Жоржа Ніва. Комедії Жоржа Фейдо «Блоха в ухе» и «Слабительное для малыша» у перекладі В. Каденка були поставлені Театром російської драми ім. Лесі Українки, а дві його власні п'єси — «Заложники» и «Камасутра с легкими травмами» — в Театрі пластичної драми на Печерську. В 1998 році вийшла книга «Християнські вимоги в політиці» Шарля Журне в російському перекладі Володимира Михайловича.
Володимир Каденко від народження живе в Києві і рідному місту присвятив свої найкращі пісні «Владимирская горка», «Когда зацветает сирень…». Відомий також пісенний цикл присвячений Карпатам. Автор декількох поетичних збірок, в тому числі, сонетів. Особливої уваги заслуговує схильність Володимира Михайловича до літературних містифікацій, якими (принаймні частково) є його переклади народних пісень та віршів Сулеймана Пишного.
Проза і вірші Володимира Каденко друкувалися у виданнях Франції, Німеччини, США, у багатьох антологіях російської і всесвітньої поезії.
На сьогодні Володимир Михайлович — визнаний автор, учасник руху КАП, співпрацював з КАП «Арсенал» з початку його діяльності. Разом з арсеналівцями у 1986 році у зоні відчуження давав концерти для учасників ліквідації аварії на ЧАЕС.
Ще в 1974 році пісня Володимира Каденка «Зима» здобула спеціальний приз журі Грушинського фестивалю. За майже півстоліття творчої діяльності Володимир Каденко здобув декілька літературних відзнак: «Літературна скарбниця» Спілки письменників, Міжнародна премія «Висота» у жанрі прози та Літературна премія ім. Юрія Долгорукого. Каденко — учасник багатьох фестивалів авторської пісні, бажаний гість як близького, так і далекого зарубіжжя, запрошується й очолює журі поетичних та пісенних конкурсів.
Наприкінці 1990-х почав співпрацю з видавництвом «Дух і літера», переклав українською віршовані «Паризькі казки» П'єра Гріпарі, також перекладав наукові праці французького славіста Жоржа Ніва. Комедії Жоржа Фейдо «Блоха в ухе» и «Слабительное для малыша» у перекладі В. Каденка були поставлені Театром російської драми ім. Лесі Українки, а дві його власні п'єси — «Заложники» и «Камасутра с легкими травмами» — в Театрі пластичної драми на Печерську. В 1998 році вийшла книга «Християнські вимоги в політиці» Шарля Журне в російському перекладі Володимира Михайловича.
Володимир Каденко від народження живе в Києві і рідному місту присвятив свої найкращі пісні «Владимирская горка», «Когда зацветает сирень…». Відомий також пісенний цикл присвячений Карпатам. Автор декількох поетичних збірок, в тому числі, сонетів. Особливої уваги заслуговує схильність Володимира Михайловича до літературних містифікацій, якими (принаймні частково) є його переклади народних пісень та віршів Сулеймана Пишного.
Проза і вірші Володимира Каденко друкувалися у виданнях Франції, Німеччини, США, у багатьох антологіях російської і всесвітньої поезії.
На сторінці використано відео з youtube-каналів: Алла Дубенюк, Twopizza22, OSTROVFEST, Vladimir Movshits, Hyperionbook, Клуб авторской песни Арсенал
Фото: Олександр Цилькєр, Ігор Жук, Микола Хомич
Бажаєте зв'язатися з нами? Натисніть, щоб створити повідомлення.